В системі квартальноі забудови історичноі частини міста Львова, яка склалася на кінці Х!Х ст. в двоповерховому будинку, збудованому в 1902 році з сторони заднього фасаду розташована затишна ділянка старого запущеного саду.

Для того, щоби означити містобудівельну ситуацію в якій склався цей сад, необхідно надати деякі професійні пояснення. Квартальна забудова формує суцільні стрічки фасадів як зі сторони вулиць, так і з сторони внутрішніх дворів, які створюють загальний простір, складений з багатьох окремих часток. Зрозуміло, що запроектувати єдиний мультікультурний простір склад-но, з огляду на різних власників, але створити систему з двох-трьох сусідських міні-са-дів з включенням іх просторів в якості заднього плану реально.

Дванадцять років назад купивши квартиру на першому поверсі з садом власник квар тири, архітектор по спеціальності почав формувати оточуючий ландшафт відповідно тим решткам декоративних рослин,що здичавівши і постарівши все-таки відтворювали фрагменти задуму бувшого садівника.

Величезний 100-річний каштан одиноко стоявший посередині простору сада, з забетонованим пустотілим стовбуром діаметром в 1.5м лякливо скрипів при першому же подиху вітру і було зрозуміло,що час відмірений йому на життя скінчився. Враховуючи  те, що висота каштана була під два десятки метрів, він при падінні руйнував все що було навкруги забудоване і всі навколишні сусіди з надією дивились на архітектора, колиж він наважиться зрізати дерево.

Скоро літом сталася сильна буря,каштан вистояв, але поруч з ним така ж стара липа впала на сусідній будинок і заваливши цегляний паркан,розтрощила цегляну однопо-верхову прибудову. При падінні всі навколишні будинки підскочили від удару о землю, а велика і товста гілка впала поруч з каштаном на монолітний круговий бордюр замо-нолічений архітектором і розколола його на два куски.

Архітектор пішов до майстрів міського тресту зеленого будівництва в Стрийській парк i домовився про зрізку.

І через тиждень відповідно підготувавшись до роботи альпіністи забрались на каштан по кусочку,так щоби не зламати оточуючі кущі бузку і жасміну через систему спеціально перекинутих через ще не зрізані гілки талі, дерево почали вкорочувати зверху вниз і до кінця дня лишився тільки величезний пінь.

На слідуючий рік, на протязі тижня, по кускам, пень був викорчований і на його місці був забетонований фундамент під майбутню садову скульптуру. На протязі всіх 12 років формувалося оточуюче паркове середовище. Відштовхуючись від двох існуючих груп старих декоративно квітнучих чагарників бузку і жасміну, а також 4-х кущів спіреі Ван-Гута почалось формування заднього плану з неоформованих кущів…

Для організаціі м’якого паркового мощення центральноі декоративноі доріжки, яка вела до 100-річноі бесідки,був закуплений гранітний відсів червоно-коричневого кольору Плавна,пружна лінія абрису (контуру) доріжки м’яко рисує центральну пляму саду з круглою площиною подіуму садовоі скульптури посередині.

Для створення формотворчих акцентів на тлі багатоколірної гами оточуючих рослин переднього і середнього планів,які постійно змінюються відповідно до пори року, незмінними залишаються тільки кулькоподібні стрижені кущі бирючини,зеленими хвилями акцентуючими середній план навколо центральноі композиціі садовоі скульптури.

Дві великі групи старих квітучих кущів зібрані по 5 -ть і 7-ім штук відповідно в кожній композиціі, підрізаються постійно дуже високо (так,щоби іх стрижені кулями крони нависали над землею на висоті не менше 2м). В цій ситуаціі ландшафтна картина створюється багатоплановою, проглядаючись на 10-15м скрізь тонкі стовбури старих кущів.

Вечірні кольорові підсвітки груп декоративних кущів і точкові світильники на кущах жасміну, роблять оточуючу ландшафтну картину феєрично-казковою. Площа саду -700м2. Сад оточений з трьох сторін садами сусідів,які своїми квітковими композиціями доповнюють задні плани саду архітектора.

Сад архітектора В.Марченко